А если жало во плоти?
И говорит оно- не спи.
Тебе оно напоминает,
Как много на земле страдает
Людей, уже познавших Бога,
Вроде уже одна дорога
У них к Тебе на небеса,
Но часто грустные глаза.
Что не смогли достичь чего-то
И виноват обычно кто-то,
Что были в жизни неудачи,
Не получается иначе,
Чем полосами в жизни радость.
Имеем мы к чему-то слабость.
Как трудно с нею нам бороться
И забываем, что прийдеться
Держать ответ на небесах.
И мы с хвалою на устах
На суд предстанем пред Всевышним
И там поймем, было не лишним,
Что не давало нам забыть,
Как на земле должны мы жить.
Сейчас Его благодари
Имея жало во плоти.
Прочитано 4228 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
