О, дай нам, Боже, друзів всім таких,
Які й в помилках зможуть не судити.
Зігріють добрим поглядом своїм,
І скажуть: зможеш по-новому жити!
Нам не згадають що було колись,
Не дорікнуть у вчинених провинах.
Підтримають, промовлять: ти молись,
І поруч стануть з нами на коліна.
Не кинуть камінь в спину, і в лице
В зрадливості не будуть нам плювати.
Обмиють ноги мовчки, й від себе
Не будуть нам урок життя давати.
Попросту сядуть поруч, обіймуть,
По-справжньому душі поспівчувають.
Як буде треба - сльози теж проллють. -
І крила віри знов повиростають!
***
"Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом." (Пр.17:17, Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Испытание - Анна Зотова Этот рассказ написан на тему, которая в последнее время, к сожалению, становиться все более актуальной. Земной суд не всегда справедлив, а подчас и превратен. Должен ли христианин спокойно ожидать суда Божьего, или он должен действовать? Что значит "быть", и что значит "не быть"?
